Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний Університет “Львівська Політехніка”
Курсова робота “Поняття власності” Львів - 2011 З М І С Т Вступ...............................................................................................3 Визначення поняття власності та права власності..........5 Зміст права власності...........................................................10 Види та форми власності.....................................................15 Способи набуття та припинення права власності.................................................................................19 Заключення.................................................................................22 Список літератури......................................................................24 В С Т У П З 16 січня 2003 р. набув чинності новий Цивільний кодекс України. Праву власності присвячений розділ 1 книги третьої цього Кодексу. Визначення поняття права власності дається у статті 316: „Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб” (1(. Стаття 41 Конституції України декларує: „Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. (...( Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності” (2(. Відношення людини до майна, стосунки між індивідами в аспекті цього відношення були найважливішими з самого початку зародження людської цивілізації; розвиток людських взаємовідносин у майновій сфері формував економічний генезис. Але економіка з самого початку була нерозривно пов(язана з правом, - адже, якщо є чим володіти, є й претенденти на володіння цим „чимось”, між якими треба справедливо визначити право володіння. І тоді, якщо поняття власності є скоріш економічним, то визначення поняття права власності – вже завдання юридичного змісту. Первісне, образне уявлення про власність йшло від заволодіння річчю, її загарбання. Звідси, до речі, йде процес манципації, - так би мовити, найдавніша форма відчуження речей, коли акт купівлі-продажу здійснювався накладенням руки покупця на річ (раба, худобу) й промовлянням спеціальної словесної формули; від цього жесту пішла назва самого процесу (manus – лат. рука). Вперше в історії (як свідчать документальні джерела, що дійшли до наших днів) визначення права власності дали римські юристи; вони ж провели найважливішу диференціацію між поняттями „право власності”, „право володіння” та „право користування”. Під правом власності вони розуміли найбільш повне, найбільш абсолютне право користуватися та розпоряджатися речами. Користуватися – значить, видобувати вигоду; розпоряджатися, - значить, визначати долю речей (аж до знищення речі). Як і всяке право взагалі, право власності – це лише складова частина суспільних взаємовідносин. Власницькі відносини у суспільстві регулюються правом, тому вони набувають характеру правових. В процесі здійснення свого права власності власник певної речі знаходиться з усіма особами, що його оточують, в правових відносинах, сутність яких полягає у закладенні певних обов(язків цих оточуючих відносно даної речі, що їх обумовлює право власника. 1. Визначення поняття власності і права власності Як вже відмічалося вище, поняття власності є економічною категорією, за допомогою якої характеризуються відносини між людьми та їх колективами у процесі виробничої діяльності з приводу привласнення матеріальних благ. Саме привласнення матеріальних благ або визнання їх „своїми” – на відміну від „чужих” – є матеріальною стороною відносин власності. Разом з тим, як і будь-яке інше суспільне відношення, власність має і соціальну сторону: вона визначає характер взаємодій між людьми у процесі привласнення засобів та продуктів виробництва. Якщо окремий індивід (чи цілий колектив) привласнює конкретну річ, він усуває від неї усіх інших осіб. Цим і визначається характер взаємодій людей у процесі привласнення. Отже, е...